Болонський процес – це міжурядовий процес реформування вищої освіти, зокрема у питаннях забезпечення якості, визнання та мобільності, започаткований з метою створення Європейського простору вищої освіти (ЄПВО). Він спрямований на упорядкування великої різноманітності освітніх систем, щоб зробити європейську вищу освіту більш сумісною та порівнянною, а також більш конкурентоспроможною та привабливою для європейців та представників інших континентів. Офіційною датою старту Болонського процесу є 19 червня 1999 року, коли було підписано Болонську декларацію. Сьогодні Болонський процес об’єднує 49 європейських країн (Україна приєдналася 2005 року). Участь білорусі та росії була припинена через агресивну війну проти України, розпочату росією та підтриману білоруссю 24 лютого 2022 р.
1999 року, наголошуючи на провідній ролі університетів у розвитку європейського культурного виміру, держави-підписанти Болонської декларації домовились координувати зусилля задля досягнення ключових цілей на шляху до створення європейського простору вищої освіти та поширення європейської системи вищої освіти у світі: Затвердження загальносприйнятної та порівнянної системи освітніх ступенів, у тому числі шляхом запровадження додатка до диплому. Запровадження системи на основі двох ключових навчальних циклів: додипломного та післядипломного. Створення системи кредитів на зразок Європейської системи трансферу оцінок (ECTS), як відповідного засобу сприяння більшій мобільності студентів. Сприяння мобільності через усунення перешкод на шляху ефективного використання права на вільне пересування.
Передумовами започаткування Болонського процесу стали:
- посилення інтеграційних процесів у Європі. Створення Європейського Союзу зумовило необхідність гармонізації систем освіти різних країн для забезпечення мобільності студентів і випускників, а також для підвищення конкурентоспроможності європейської вищої освіти у світі.
- зростання мобільності студентів і випускників. У зв'язку з розвитком міжнародних відносин і розширенням можливостей для навчання за кордоном, виникла потреба у створенні єдиних стандартів якості освіти та визнання кваліфікацій для полегшення академічної мобільності.
- посилення конкуренції на ринку праці. Глобалізація економіки та розвиток технологій призвели до посилення конкуренції на ринку праці. У цих умовах вища освіта повинна була відповідати сучасним вимогам і забезпечувати випускникам необхідні компетенції для успішної кар'єри. необхідність підвищення якості вищої освіти. У багатьох європейських країнах існували проблеми з якістю вищої освіти, що викликало занепокоєння у суспільства і держави. Болонський процес був покликаний сприяти підвищенню якості вищої освіти шляхом створення єдиних стандартів і критеріїв оцінки.
- демографічні зміни. Старіння населення та зниження народжуваності в багатьох європейських країнах призвели до зменшення кількості потенційних студентів. У цих умовах було важливо залучити до вищої освіти більше людей, зокрема з-за кордону, для забезпечення сталого розвитку економіки.
Болонський процес визначив основні цілі щодо реформування в країнахучасницях, як-от трициклову структуру ступенів (бакалаврський, магістерський, докторський), і затвердив спільні інструменти, такі як Європейська система трансферу та накопичення кредитів (ЄКТС) та Європейські стандарти та рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти (ESG).
Тиранське комюніке, 2024
Ключові зобов'язання країн-членів ЄПВО:
- упровадити трициклову систему програм і ступенів, що базується на результатах навчання та Європейській кредитній трансферно-накопичувальній системі (ЄКТС), сумісну з всеохоплюючою Рамкою кваліфікацій ЄПВО (РК-ЄПВО);
- підтримувати визнання кваліфікацій в ЄПВО шляхом імплементації Конвенції про визнання кваліфікацій вищої освіти в Європейському регіоні (Лісабонська конвенція про визнання) та її принципів, працюючи над автоматичним визнанням в ЄПВО;
- cприяти культурі якості у вищій освіті, що підтримується відповідними процесами забезпечення якості згідно з Стандартами і рекомендаціями щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти (ESG).
¶ Досягнення Болонського процесу
Прогрес, досягнутий країнами ЄПВО у контексті взятих на себе ключових зобов'язань, висвітлюється у звітах про імплементацію Болонського процесу*. Такі звіти готують до кожної Міністерської конференції ЄПВО та охоплюють різні аспекти реформування вищої освіти, включно зі структурою ступенів, забезпеченням якості, визнанням кваліфікацій, соціальним виміром та інтернаціоналізацією.
¶ Запровадження інструментів Болонського процесу
Задля підвищення прозорості, мобільності та якості вищої освіти в ЄПВО запроваджено ключові інструменти Болонського процесу, зокрема додаток до диплома (Diploma Supplement), Європейську систему трансферу та накопичення кредитів (ECTS), а також узгодження національних рамок кваліфікацій з Рамкою кваліфікацій ЄПВО (QF EHEA).
¶ 1. Додаток до диплом (Diploma Supplement)
Запровадження додатку до диплома вперше визначено як провідну ціль Болонського процесу 1999 р. У 2003 міністри освіти країн ЄПВО погодили, що кожен випускник, починаючи з 2005 р., повинен автоматично й безкоштовно отримувати додаток до диплома, а також що документ має бути виданий поширеною європейською мовою.
У Болонському звіті 2024 констатовано, що всі країни ЄПВО (за даними 2022/2023 н.р.) запровадили Додаток до диплома у форматі EU/CoE/UNESCO та більшість із них (39 із 48 систем вищої освіти з доступними даними, у тому числі й Україна) відповідають усім міністерським зобов’язанням.
В Україні додаток за формою, що відповідає європейському Diploma Supplement вперше запроваджено 2009 р. Починаючи з 2014 р., відповідно до ч. 5 ст. 7 ЗУ “Про вищу освіту” додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання, є невід’ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.
Завантажити матеріал у форматі pdf